«Горизонт-2020» – найбільша програма Європейського Союзу, спрямована на фінансування досліджень та інноваційних розробок. Вона є фінансовим інструментом, що спрямований на забезпечення конкурентоспроможності Європи у світі з бюджетом близько 80 млрд євро.

Здобути ґрант цієї Рамкової програми ЄС дуже престижно, тож і нелегко, – розповідає Медіацентру УжНУ професор Василь Різак. Європейські науковці пишаються самою участю в цьому механізмі. На підтвердження своїх міркувань науковець УжНУ наводить слова заступника міністра МОН України, професора Максима Стріхи з інтерв’ю «Дзеркалу тижня»: «Проблема академічних установ у тому, що вони спочатку примірялися до сегмента «Горизонту-2020», який називається excellent science (досконала наука). Це невеличкий сегмент, де йдеться про суто фундаментальну науку. Але там ідеться фактично про результати переднобелівського рівня як мінімум. Звісно, дуже велика конкуренція, і далеко не всі колективи з провідних європейських наукових центрів можуть мати шанс на перемогу. І тому, я думаю, в НАН теж має відбутися переусвідомлення, і наголос буде перенесено саме на участь у проектах прикладного спрямування».

Тим вагомішим видається успіх ужгородських фізиків, які віднині працюватимуть у напрямку досконалої науки, підпунктом якої є створення наукової інфраструктури світового рівня. Партнерами фізиків закарпатського вишу у реалізації завдань цього проекту стали такі країни, як Італія, Швеція, Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Велика Британія. Науковцям кафедри твердотільної електроніки та інформаційної безпеки фізичного факультету УжНУ спільно з європейськими колегами вдалося здобути ґрант завдяки актуальній дослідницькій темі, тривалій історії фізичної школи на Закарпатті, а також випускникам, які нині працюють у різних наукових школах Європи та світу. Тривала і тісна співпраця колективу кафедри твердотільної електроніки та інформаційної безпеки зі Словацькою академією наук (проф. Карол Флахбарт), Карловим університетом у Празі (проф. Владімір Матолін), Кошицьким університетом імені Шафарика (проф. Олександр Фегер), Пряшівським університетом (доц. Владімір Шебень) та іншими європейськими науковими установами дозволила тримати руку на пульсі сучасних європейських наукових досліджень. До прикладу, протягом року, цілком можливо, відбудеться захист дисертації аспіранта Адальберта Барти, який працює над дослідженням взаємодії інформаційних біомолекул з поверхнею ТіО2, що є складовою глобальної проблеми, котру науковці вирішують на шляху створення штучного мозку. Тож УжНУ здобув ґрант програми «Горизонт-2020», який передбачає фінансування в обсязі понад 3 мільйони євро. Керівник проекту від УжНУ, професор, завідувач кафедри Василь Різак, а також доцент Н. Попович, асистент В. Кузьма, аспірант А. Барта готували ідею власного проекту півтора року. Згадуючи напружений час підготовки, Василь Різак зауважує, що лише в серпні 2015 року набула чинності Угода між Україною і Європейським Союзом про участь нашої держави у програмі «Горизонт 2020», яка відкривала доступ до європейського фінансування і наукових баз. В українських учених з’явилася нагода стати ініціаторами, координаторами і головними виконавцями європейських проектів. 

Але, на жаль, реалії виявилися не такі безхмарні, оскільки науковці стали заручниками мізерного фінансування вітчизняної науки та освіти, що нерозривно пов’язано з суттєвою девальвацією української валюти. Зокрема, правилами Єврокомісії передбачено, що ніхто не може отримувати із фондів ЄС за свою роботу з виконання спільних проектів зарплату більшу, ніж він має за основним місцем роботи («nobody gets payed from the EU project more than what they are payed otherwise in their job from their institution»). Що це означає для українських науковців, мабуть, не потребує коментування. 

Існує ще одна особливість проектів програми «Горизонт 2020». Виконавцями досліджень НЕ МОЖУТЬ бути студенти або аспіранти, а тільки особи, які є працівниками наукової установи або вищого навчального закладу на підставі трудового договору. Це також потребує перегляду, оскільки саме молоді науковці і дослідники є рушійною силою науково-технічного прогресу. Наразі фізики УжНУ звернулися до Федерації вчених України, а також Українського фізичного товариства з клопотанням внесення цих пропозицій до Плану пріоритетних дій уряду. Навіть після рекомендації Єврокомісії фінансувати цей проект, фізики УжНУ зіткнулися з деякими бюрократичними проблемами, у подоланні яких Василь Різак дуже вдячний керівництву ректорату (зокрема професору Мирославі Лендьел) та відділу міжнародних відносин (передусім доценту Оксані Свєженцевій), професорові УжНУ Надії Бойко та керівнику Національного контактного пункту програми «Горизонт-2020» в Ужгороді Таїсії Симочко. «У грудні в нас на кафедрі закінчився словацько-український проект, у січні вже розпочався «Горизонт-2020», що дуже добре для науковців. Поєднання навчального процесу і науки – це і є університетська освіта», – переконаний Василь Різак. На його особистому рахунку – понад десять зреалізованих проектів, а в доробку кафедри твердотільної електроніки та інформаційної безпеки – понад два десятки. З проектами працюють не тільки викладачі, а й студенти цієї кафедри, тож результат не забарився. 

Реалізація ґранту в рамках програми «Горизонт-2020» також сприятиме облаштуванню лабораторії, проект якої був задуманий і розпочатий раніше, у межах консорціуму СЕRІС-ЕRІС. Входження УжНУ до консорціуму, як і здобуття ґранту «Горизонт-2020», є непересічною подією в історії вишу. Після тривалої підготовки, яка врешті була успішною, а також лаконічного і добротного представлення УжНУ ректором Володимиром Смоланкою в Трієсті (Італія), була підписана базова угода про співпрацю. Зауважимо, що СЕRІС-ЕRІС – це міжнародна науково-дослідницька установа, засновниками якої є уряди Чеської Республіки, Італії, Австрії, Словенії, Сербії та Румунії. Її метою є фундаментальні та прикладні дослідження у галузі фізичного матеріалознавства, біоматеріалів і нанотехнологій.

До речі, ідея лабораторії виникла у відомого професора Карлового університету Владіміра Матоліна. Він запропонував створити спільну лабораторію їхнього вишу й УжНУ на базі кафедри твердотільної електроніки та інформаційної безпеки. Коли почали складати спільний договір, виникла нова ідея: відкрити цю лабораторію у складі консорціуму СЕRІС-ЕRІС.

Сьогодні ґрантові кошти вже надійшли до УжНУ, тож невдовзі розпочнуть облаштування лабораторії. Щоб навчитися працювати з обладнанням, яке буде в ній, – а це оже-спектрометр, пристрої для магнетронного напилення плівок, атомно-силовий мікроскоп – працівники кафедри поїхали на стажування до Празького університету. Відтак п’ятеро студентів та аспірантів поїдуть до Австрії для участі в науковій школі.

Попереду в усіх учасників проекту ще чимало важливих етапів, тому здобуття відповідних знань є неабияк важливо, адже йдеться про майбутнє науки.

Наталія Каралкіна-Толочко